Революція рабів

Єдиним повстанням рабів, котре увінчалось успіхом, було повстання чорношкірих у Французькій колонії Сан-Домінго (1791-1803 рр.) основним результатом якого стало утворення нової держави Гаїті.

Колонія Сан-Домінго, що розташувалася на острові Гаїті (Карибське море), з 1659, по 1804 роки належала Франції, після того, як французькі війська захопили західну частину острова Еспаньола, котрий, у свою чергу, належав Іспанії ще від 1492 року. Ця колонія (Сан-Домінго), була однією з найважливіших, оскільки в ній вироблялось понад 40% усього цукру в світі. Зрозуміло, що на острові розташовувались цукрові плантації, на яких, у свою чергу, працювало понад 500 тисяч чорношкірих рабів (їх работоргівці постійно завозили з Африканського континенту). На невільників приходилось лише 40 тисяч «білих».

Спровокувала повстання, найімовірніше, Велика Французька революція 1789 – 1799 років. Чутки про яку ширились з Європи, і мали неодмінно породити серед рабів ідеї про «свободу, рівність та братерство». Яких вони, знаходячись у рабстві, мати принципово не могли.

Одним з відомих «ідейних вдохновителів» Гаїтянської революції був Венсан Оже. Мулат за походженням, але в той же час багатий плантатор, він після поїздки до революційного Парижу, захопився думками про рівні права білих та мулатів й зажадав від губернатора Гаїті рівного виборчого права. Губернатор відмовляється задовольнити ці вимоги, у відповідь на це Оже піднімає повстання, але його одразу ж було схоплено та страчено владою  Сан-Домінго. Тим часом (1792 рік) у Франції було проголошено рівність прав серед усього вільного населення, це стосувалося й колоній. Дана подія, однак, не зупинила прагнень чорношкірих виборювати свою незалежність і 22 серпня 1791 року спалахує повстання у північній частині острова, там за два місяці було вбито біля 2 тисяч білих колоністів та зруйновано близько 280 плантацій.

Повстання очолює Франсуа Домінік Туссен Лувертюр. У 1794 році Національний конвент Франції проголошує відміну рабства, та в особі генерала Етьєна Лаво переконує Туссена Лувертюра перейти на бік урядових військ, захищати острів від Іспанії та Великобританії, з якими на той час йшла війна. У 1798 році Лувертюр завдає поразки британським експедиційним силам, а у 1794-1801 роках. займає колонію Санто-Домінго, що розташовувалась у південній частині острова Гаїті, вона на той час була під владою Іспанії.

У липні 1801 року на колоніальних зборах було прийнято конституцію, за якою острів отримував автономію від Франції, а рабство остаточно відмінялось. Однак дана конституція не була прийнята Наполеоном, котрий за для встановлення повноцінної влади своєї держави на острові, відправляє туди армію під командуванням Шарля Леклера. До нього згодом приєднується багато лідерів повстання. Вступити до лав французької армії було запропоновано й Лувертюру, на що він погодився, однак був обманутий, схоплений та до правлений  до Парижа, де й помер у в’язниці 1803 році.

Декілька місяців острів й справді знаходився у цілковитій владі французів, але коли стало відомо, що Імператор прагне повернути рабство, повстання спалахнуло з новою силою. Новий супротив очолили Петен та Жан Жак Дессалін. Французи почали втрачати контроль над ситуацією. Скрутне становище підсилювалось блокадою острова з боку британського флоту, це унеможливлювало прихід підкріплення до урядових військ. Згодом Наполеон втратив зацікавлення у боротьбі за колонію, а його експедиційні війська були остаточно знищені (сам Леклер помер від жовтої лихоманки).

Вінцем боротьби чорношкірих стало проголошення держави Гаїті, ця подія відбулася першого січня 1804 року. А вже у жовтні Гаїті було проголошено імперією, Дессалін став імператором Жаком І. Цього ж року, все білошкіре населення острову було вирізане. Остаточно незалежність Гаїті була признана Францією лише у 1834 році.