Наполеон заходу

Антоніо де Падуа Марія Северіно Лопес де Санта-Анна-і-Перес-де-Леброн, більш  відомий як просто Санта Анна або ж «Наполеон заходу» народився 21 лютого 1794 року в містечку Халапа (Нова Іспанія) в поважній колоніальній сім’ї. Оскільки родина належала до середнього класу і мала певні статки, то Санта Анна зміг отримати освіту. У віці 16 років його відправили до піхотного полку, де ставши кадетом, він декілька років провів воюючи проти Мексиканських повстанців, котрі виборювали незалежність від Іспанії.

Не дивлячись на свою приналежність до королівських військ, Санта Анна розділяв погляди повсталих, і не він один, відомим є той факт, що колоніальні війська здебільшого домовлялись з повстанцями, ніж воювали з ними. Не виключенням в цьому був і безпосередній командир Санта Анни – Хоакін де Арредондо. У нього Анна, за припущенням вчених, і перейняв всі тонкощі ведення військової політики.

На першому році служби, Санта Анну було поранено (у ліву руку влучила стріла чичимеків), ще за рік йому присвоюють звання другого лейтенанта, а до початку 1813 року він отримує звання першого лейтенанта, та наказ відправлятись на придушення повстання у Техасі, де пізніше його нагороджують медаллю за хоробрість (за участь в битві при Медині). Ці події і стають поштовхом до стрімкого підйому по кар’єрних сходинках молодого Санта Анни.

У цей час Мексика простягалась від Орегону на півночі та аж до Панами на півдні. Ці величезні території контролювати іспанським колоніальним військами вже було не під силу, до того ж сила постійних повстань та національна свідомість мексиканців тільки зростала. А у 1821 році Санта Анна присягає майбутньому імператору Мексики Агустину де Ітурбіде й задля отримання прихильності імператора виганяє іспанців з портового міста Веракрус (в нагороду за це Ітурбіде нагороджує Санта Анну званням генерала). Того ж року іспанські війська були розбиті.

На справді ж полководець ніколи не був прихильником імператора (той взагалі в суспільстві популярністю не користувався, адже його влада підтримувалася армією) і вже у 1822 році Анна, разом з військовими лідерами, підписує план щодо державного перевороту й затвердження у Мексиці республіки. А після зречення імператора (грудень 1822) один з генералів – Гуаделупе Вікторія (саме з ним Санта Анна підписав той договір) стає першим президентом Мексики, а сам Санта Анна, як нагороду за допомогу в становленні республіки, отримує прихильність до себе і посаду губернатора Юкатану.

Отже, держава отримала незалежність, народ – права та свободи, котрі мав би гарантувати республіканський устрій, і здавалося б все, війна мала закінчитись, повинен був настати мир. Одначе цього не сталося. Буремні часи для Мексики тільки-но розпочались. Постійні повстання та боротьба за владу між політиками, й прагнення встановити територіальну справедливість не давали новій державі здобути визнання серед «західних гігантів», а військові кампанії задля звільнення братніх земель, таких як Куба, котрі в той час ще перебували під владою колоніальної Іспанії, скасовувались через нестачу коштів. Останні ж, у свою чергу, йшли на внутрішню боротьбу.

Ліберал в серці, Санта Анна мріяв про реформи, котрі мали б зміцнити мексиканське суспільство й остаточно затвердити демократичні цінності. На здійснення цих планів він отримав шанс. 1 квітня 1833 року Санта Анна вперше стає президентом Мексики. Вперше, та не в останнє. Всього він займав посаду глави уряду одинадцять разів, у період з 1833 по 1847 роки. За цей час полководець перетерпів безліч злетів та падінь. Постійні повстання змушували його змінювати перо на меч, а затишний кабінет на поле битви, в якості генерала, де знову й знову доля випробовувала його військовий талант. Оскільки особистість Санта Анни поєднувала і знання дипломатичних відносин, і талант полководця, і шарм аристократа, то уродженцю Халапи вдавалося перемагати ворогів, котрі мали більші за його власні війська та ресурси.

Перемоги та звершення, постійно змінювались втратами, вони ж зводили все нанівець, але незламний дух Санта Анни не давав йому відступати. 2 березня 1836 року повстанці Техасу проголосили незалежність від Мексики. На що генерал з шеститисячною армією вирушив на придушення заколоту. Взявши форт Аламо, Санта Анна розділив своє військо на три частини та відправився переслідувати панічно відступаючих повстанців, особисто очоливши одну з колон.

21 квітня війська під командуванням Сема Х’юстона підступно атакували загін Санта Анни, перебивши всіх, самого генерала захопили в полон, де змусили підписати капітуляцію. 14 травня 1836 генерал був змушений підписати акт про визнання незалежності Техаської республіки. На що уряд в Мехіко оголосив Анну поза законом, а цей акт недійсним. В решті-решт Санта Анна був доправлений до Сполучених Штатів, де деякий час перебував в якості полоненого. У 1837 році, після зустрічі з президентом Ендрю Джексоном, Санта Анна отримує дозвіл на повернення до Мексики.

У 1838 році Франція оголошує війну Мексиці, доправляє туди свої експедиційні війська. Захист країни було доручено саме Анні. Під час цієї війни він повертає собі славу національного героя, але й отримує поранення, котре призвело до втрати частини ноги. Ця слава знову вивела уродженця Халапи у велику політику, невдовзі він повертає собі крісло президента.

У січні 1845 року в Мексиці розпочались масові повстання, вони захлиснули країну, Санта Анна був схоплений та відправлений у вигнання, до Куби. Одначе у 1846 США оголошує війну своєму південному сусідові, Санта Анні знову надіслано запрошення очолити державу, її оборону. На що він, як справжній патріот, звісно, погоджується. Не дивлячись на всі намагання стримати американців, Мексика програє. На цьому всі політичні перемоги, котрі здійснив Анна за своє буремне життя зводяться нанівець, він прожив багато років у вигнанні та марно намагався повернутись до Мексики. У 1874 він, все ж таки, отримує таку змогу. Старий, втративши все своє здоров’я, він так і прожив решту життя жебракуючи,  у повному забутті.  Померла ця велика людина 21 червня 1876 року в Мехіко. Похований на цвинтарі Тепейяк.