"Винайдення" вогню

Що ж це таке «Вогонь»?  Як говорить Вікіпедія: «Це швидке горіння, котре супроводжується значним виділенням тепла та світла, полум'ям і димом. У вузькому значенні вогонь — це полум'я, сукупність розпечених газів, що виділяються у результаті процесу горіння».

Та розглядати цей термін з точки зору хімії я не буду, адже навіть назва цієї статті говорить сама за себе: "Відкриття вогню". Як довели дослідження багатьох істориків та археологів, вогонь був відомий людям ще 1 млн. років тому.

Однак, наші пращури спостерігали таке явище, як «Дикий вогонь» - під час лісових та степових пожеж. Це була незрозуміла та неприборкана стихія. Давні люди також знали про її можливості, як корисні, так і згубні – він дуже часто забирав життя, Але й відлякував звірів, і це давало великі перспективи у розвитку мисливства та збільшення безпеки поселень. Знаходилися такі сміливці, яким вдавалося вихопити, чи відламати палаючу паличку. Ймовірно, один з них приніс її до себе в печеру і не дав затхнути, таким чином дещо приборкав цю стихію. Але людина все ще не знала того, що й сама може створювати полум’я. На протязі тисячоліть підтримувався «Домашній вогонь» – з року в рік до вогнища просто підкладався хмиз та листя і якщо він згасав, то це було справжнім лихом.

Але йшли століття і людина навчилася свердлити дерево (Ви скажете: «А до чого тут свердління?»), а от до чого, почнемо з самого процесу: це робили, здебільшого, за допомогою двох паличок, одна людина тримала деревину в якій потрібно було зробити отвір, а інша приставляла до неї ще одну палицю і жестом (який ми повторюємо, коли милимо руки) робив отвір. Під час цієї операції відбувалося нагрівання деревини і при сприятливих умовах могло статися займання (наприклад, якщо цей нехитрий прилад лежав на сухій траві). Побачивши таке, люди стали широко користуватися тертям для добування вогню. Але на палицю потрібно було давити силою і це спричиняло поступове сповзання рук до низу і їх мусили підіймати знову, це збільшувало час всієї «процедури» у декілька разів. Через це добувати вогонь легше було удвох (одна людина утримувала горизонтальну паличку і тиснула зверху на вертикальну, а друга - дуже швидко обертала її між долонями).

Через деякий час наші предки придумали спосіб, як добувати вогонь наодинці - одну паличку (вертикальну) стали охоплювати ремінцем ("пристрій" схожий на лук), рухаючи яким вперед і назад можна було відтворювати рухи подібні до тих, що людина робила руками, а зверху для зручності на неї стали накладати кістяний (або камінний) ковпачок. Таким чином, весь пристрій для добування вогню став складатися з чотирьох частин: двох паличок (нерухомої і рухомої), ремінця або луку і верхнього ковпачка. Також паличку котру «свердлили» притискали коліном до землі, а ковпачок тримали - зубами.