Цікаве про гладіаторів (Частина перша)

Хто в дитинстві дивився мультфільми про Астерікса та Обелікса? Мабуть всі… І тоді, напевне, всі пам’ятають епізод, коли два героя потрапили до Колізею, потім прозвучало легендарне: «Аве, Цезарю, приречені на смерть вітають тебе!», ну а далі… а далі все по «плану». А чи знаєте ви, що бої гладіаторів не були варварським побоїщем, а тогочасним видом спорту – боротьбою; чи знали Ви про те, що існували різні види боїв, типи гладіаторів; про те, що гладіатори-ветерани дуже цінувалися у римському війську? Саме такі цікавинки я й розповім сьогодні, однак цей "список" ми дещо поповнимо!

Перші згадки про гладіаторські бої у давньому Римі зустрічаються десь біля ІІІ ст.. до н. е. Перший зафіксований бій, якщо вірити античним джерелам відбувся приблизно у 264 р. до н. е., на базарі, поряд з річкою Тибр (найбільша ріка Аппенінського півострова, на ній стоїть місто Рим). Перші бої відбувалися на похоронах – це були невеликі «ігри» присвячені пам’яті померлого (ці ж джерела вказують мету їх проведення – кров гладіаторів проливалася поряд з жертовним (похоронним) багаттям, таким чином догоджаючи духові померлого та богам потойбічного царства) , в них спочатку брали участь 2-3 пари бійців, як правило рабів – військовополонених, з часом це число зросло до декількох десятків. Певний час «творцями» гладіаторських боїв вважали етрусків (давні племена, що в 1-ому тисячоріччі до н. е. населяли північний захід Аппенінського півострова – вікіпедія), але матеріальних чи письмових доказів на підтвердження цієї теорії не знайдено.

Мабуть, давайте почнемо з декількох міфів про гладіаторів:

Міф №1: Гладіаторський бій – просто різня

Гладіаторські бої не були кривавою бійнею, як це показується у фільмах, це було спортивне єдиноборство де існували жорсткі правила. За боєм слідкувало двоє суддів (Арбітри). У «старшого» в руках була палиця – знак влади, за допомогою неї він міг припинити бій, розштовхнувши воїнів.

  

Міф №2: Гладіаторами були лише раби та військовополонені

Так, більшість гладіаторів походило з нижчих класів суспільства: раби, авантюристи, військовополонені, злочинці (про це говорять назви перших типів гладіаторів – гал, фракієць…). Але з розвитком цього «спорту» багато чоловіків обирали шлях гладіатора, навіть представники знатних класів давньоримського суспільства нерідко йшли у гладіатори.

Як було сказано вище гладіаторські бої не були просто різнею, це був спорт і як правило мали бути й різні типи змагань, мені відомо три (можливо були й інші): мунус (класичний бій з використанням зброї), венаціо (бій між тваринами, або між людьми і тваринами) і навмахія (реконструкції морських битв). 
Пропоную більш детально розглянути останній вид «змагань»: при деяких аренах будувалися басейни, зокрема, арена легендарного Колізею у перші роки існування даного амфітеатру могла бути повністю затопленою (однак після будівництва підземних приміщень це стало неможливим), у таких боях брали участь маленькі кораблі. Але декілька разів за історію Римської імперії проводилися повномасштабні реконструкції морських битв з тисячами гребців і справжніми бойовими кораблями.

Сутички між вболівальниками в м. Помпеї (59 р. н. е.),
детальніше в тексті!

Всі чули (я сподіваюсь, що це саме так) вираз: «Хліба та видовищ». Можливо дехто не знає, але він належить давньоримському письменнику Ювеналу (повне ім’я – Децим Юній Ювенал або лат. Decimus Junius Juvenalis). Автор мав на увазі безкоштовне зерно, яке від імені держави давали малозабезпеченим сім’ям, та гонки на колісницях, що проводилися у «Цирку» (Продовгувата будівля, збудована спеціально для перегонів на колісницях. Для цього в центрі була перегородка, яку, власне, і об’їжджали колісниці). Але знаменитий вираз відноситься також і до гладіаторських боїв. Під час масових вистав особи, які, власне, і проводили ці ігри всім показували свою щедрість. Відвідувачі дуже часто отримували цінні, а на ті часи безцінні подарунки, наприклад їжу та солодощі, ба навіть їм не потрібно було платити за вхід.

Ось приклад цієї самої щедрості давньоримських «меценатів»:

«Після перемоги над даками (107 р. до н. е.) імператор Траян влаштував величні ігри, які продовжувалися декілька місяців. За цей час на арену Колізею було випущено понад 10 тисяч гладіаторів, а диких звірів було ще більше – 11 тисяч.»

Як не дивно, та й «Ультрас» існували ще в античність: у 59 році, вже нашої ери під час гладіаторських боїв в місті Помпеї відбулися сутички між вболівальниками гладіаторської групи цього міста і Нуклерії. Сутички між «фанатами» мали трагічні наслідки – було багато вбитих та поранених. Через це Сенат наказав закрити амфітеатр терміном на десять років.


Незабаром буде продовження!)