 |
|
Копія німецького ядерного реактора у сучасному музеї
в Німеччині (Хайгерлох). |
Всім відомо що друга світова війна завершилась
ядерним ударом по японських містах Хіросіма та Нагасакі шостого та дев’ятого
серпня 1945 року відповідно. Це був тріумф американської армії, яка з цього
часу й понині вважається однією з найсильніших армій світу. Але чи були ці дві
моторошні події в історії нашого сьогодення, котрі поклали кінець найкривавішій
війні людства заслугою американських вчених? На це питання ми можемо відповісти
остаточно – «ні».
Сполучені штати розпочали розробку ядерної зброї
лише наприкінці війні, а у Німеччині вже в квітні 1939 р. професор
Гамбургського університету Пауль Гартек зі своїм асистентом, доктором Вільгельмом
Гротом повідомив про можливість створення принципово-нової, високоефективної
зброї, він надіслав листа до військового міністерства Третього Рейху, в якому
повідомлялося, цитую:
«Ми
користуємося можливістю звернути вашу увагу на останні розробки у сфері ядерної
фізики. Ми вважаємо, що вони дозволять використовувати уран в якості вибухівки,
потужність цієї вибухівки буде у декілька разів більшою ніж у звичайної.»
На підставі цього повідомлення, в дуже стислий
термін було скликано «імперське міністерство науки, виховання та народної
освіти», під головуванням професора Абрахама Езау. Лист Гартека і Грота було передано фізику Курту Дібнеру з наукового відділу Управління озброєнь.
За наполегливим проханням Дібнера,
Управління озброєнь, не чекаючи прийняття офіційного рішення вищих військових
властей, звільнило Дібнера
від виконання всіх побічних робіт і доручило йому займатися лише питаннями ядерної фізики, створивши для цього
спеціальне відділення. У червні 1939 Дібнер організував спорудження першої в
Німеччині реакторної збірки на полігоні Куммерсдорфі під Берліном.
26 вересня 1939 року пройшли таємні збори вчених
від всіх організацій з вивчення ядерної фізики Німеччини (а їх було
двадцять дві) на яких була постановлена програма котра отримала назву «Урановий
проект». Під час цієї «конференції» було постановлено, що ядерна зброя має бути
розробленою протягом 9-12 місяців. Тобто у 1940 році, Німеччина вже повинна
була отримати свою ядерну зброю, вона, в цілому, могла змінити хід історії.
Але цей проект переслідували невдачі. Перша
невдача спіткала його, коли виявилось, що установка для розщеплення ізотопів не
працездатна. У кінці 1940 року, при створенні реактивної збірки не вдалось
викликати послідовну реакції, через помилку в розрахунках. Перші позитивні
результати вдалось отримати лише в 1941 році. А перший працездатний реактор
було збудовано в лютому 1942 року. Запуск та іспити в цілому підтвердили його
працездатність, але пізніше, через хімічну реакцію, він вибухнув.
У лютому 1945 року, реактор був остаточно готовий
та розміщений в містечку Хайгерлог, біля швейцарського кордону. Однак, щоб
досягнути необхідної потужності для створення ядерної зброї не вистачило урану,
який через скрутне становище Німеччина вже не мала змоги роздобути. 23 квітня
до Хайгерлога увійшли американські війська. Реактор, разом з персоналом було
вивезено до США, де його остаточно було введено у дію, а в літку того ж
року Америка вже володіла ядерною зброєю. Таким чином ми можемо цілком
достовірно говорити про те, що ядерну зброю створила Німеччина і як би німецькі
вчені мали трохи більше часу, цілком можливо зараз світ мав би цілком інакшу
історію.
Немає коментарів:
Дописати коментар