В кінці IV ст. деякі християни
почали усамітнюватися в безлюдних місцях, де дотримувались посту і
молились. Через деякий час до самітників почали приєднуватись інші
чоловіки та жінки з схожим ходом думок. Серед них були люди, які
потребували допомоги. Тому невдовзі (спочатку на Сході та в Єгипті)
почали виникати монастирі.
Общини монахів потребували певних законів, певних "ролей" та розподілу
праці для спільного проживання. Тому Бенедикт Нурсійський (точні роки
життя я не назву, але десь у рамках 480-547 рр.), засновник знаменитого
монастиря Монте-Кассіно, склав правила ордену, які невдовзі мали вплив
на загальноєвропейське монаше життя.